kurush1 - Блог Максима Гардуса (kurush1) wrote,
kurush1 - Блог Максима Гардуса
kurush1

Фокус із «Фокусом» як дзеркало української журналістики

Институт массовой информации разоблачает рекламную акцию о якобы "запрете" журнала "Фокус" с подборкой общеизвестной информации о Януковиче.

"Безпросвітні лінощі немилосердно косять журналістські лави, а його величність «копі пейст» підкорює все нові й нові вершини в українському інформаційному просторі. Яскравою ілюстрацією цього стало висвітлення «скандалу» довкола «вилучення» з продажу останнього числа тижневика «Фокус».




Перша інформація про відкликання накладу просочилася в інтернет ще у п‘ятницю.

У суботу, вештаючись по різних районах Києва у родинних справах, я вирішила заодно з‘ясувати для себе долю останнього «Фокусу» і «проінспектувати» всі кіоски з пресою (вийшло не менше 7), які траплялися на моєму шляху.

- Скажіть, будь-ласка, це останнє число «Фокусу»?, - запитую у продавчині, вказуючи на журнал, виставлений на заскленій вітрині.

- Взагалі-то, ні, але може статися так, що останнє, - загадково відповідає володарка таємної інформації.

- ????, - роблю здивовані очі.

- На вітрині – передостанній номер, а останній – ось тут, - показує кіоскерка на полицю за її спиною. Він не продається…

- Чому?

- Напевно, через статті про президента, хоча там – нічого нового, бо про все це раніше писали газети. Але я вам продати його не можу, бо не хочу конфліктувати з президентом, - сказала, як відрізала, продавчиня, але крапку у розмові не поставила. …Ну я б могла вам продати журнал, якщо ви мене не видасте…

- Ясна річ, що не скажу нікому, хто саме мені його продав, - обіцяю розпорядниці друкованим дефіцитом, простягаю 12 гривень і отримую свіже число «Фокусу».

У наступному кіоску продавчиня радісно сповіщає, що випродала всі примірники ще до того, дізналася про розпорядження припинити торгівлю.

- Якби щось залишилось, торгувала б і зараз, бо поки вихідні, ніхто не приїде їх забирати. А якби справді хотіли заборонити, то приїхали б і вилучили, як бувало на моїй пам‘яті не раз, - каже літня кіоскерка і радить пошукати журнал там, де попит на нього може бути менший: може, завалявся якийсь примірник.

Іду далі. На моєму шляху трапляється ще кілька кіосків, де мені розповідають про заборону, але натякають, що можуть продати. Отже, якби було бажання й здоров‘я, і не жалко було грошей, я б могла притягти додому цілий мішок «заборонених «Фокусів».

Однак в українському інформпросторі субота минула без розвитку теми «знятого з продажу» журналу.

І лише у неділю надвечір інтернет буквально вибухнув «новиною» із посиланням на єдине джерело – повідомлення журналіста Мустафи Найєма на його сторінці у Фейсбуці.

«Последний номер журнала Фокус от 21.02.2013 №8 был снят с продажи со всех точек распространения по всей Украине. Центральными материалами выпуска были четыре статьи, посвященные 3-й годовщине президентства Виктора Януковича. Просьба ко всем, кто успел купить журнал - пришлите или опубликуйте эти статьи вместе с обложкой номера».

Не маю нічого проти Мустафи Найєма. Навпаки, шаную його як гарного і передусім, небайдужого журналіста. Маю лише питання до редакторів веб-ресурсів (серед яких – чимало авторитетних), які вчора поставили собі на сайти, не додавши нічого свого, скопійоване повідомлення з Фейсбуку: чи не бентежить вас сам факт, що дослівного копіювання удостоївся не ексклюзив про подію, недосяжну для інших журналістів – з лінії фронту, землетрусу, падіння метеориту чи виверження вулкана, а цілком доступна для принаймні мінімального дослідження (чи хоча б перевірки-уточнення) пересічна (та ще й з підозрою на піар) подія у вітчизняному інформаційному просторі? Розумію, що у суботу-неділю непросто здобути коментар безпосередньо у винуватців події, особливо якщо вони зовсім не хочуть говорити. Але ж чому навіть не спробувати перевірити ту новину хоча б у сусідньому з офісом кіоску для преси, аби у читачів, які без проблем купили чтиво-«дефіцит тижня», не склалося враження, що не лише влада, а й журналісти живуть своїм, далеким від народу життям?

Живі підтвердження гасла під умовною назвою «як повідомили нашому кореспондентові у телевізорі (газеті-Фейсбуці)», тобто, приклади елементарного лінивого небажання поставити під сумнів хоча б інформацію з неназваних чи сумнівних джерел, можна знайти в українському інформаційному просторі ледь не щодня. Зовсім недавній приклад – історія з ведмедями, Власенком та Кужель, подана УНІАНом і бездумно скопійована та поширена цілою низкою веб-ресурсів. А «новину» про Кучму, який з подачі маловідомого російського ресурсу, намагався втекти з України на приватному літаку без дозволу адміністрації аеропорту “Жуляни”, подала навіть державна агенція Укрінформ, яка дотепер не була помічена у поширенні чуток."

Ольга Бурда, ІМІ

Tags: СМИ, скандалы блогосферы
Subscribe
promo kurush1 february 8, 2011 10:49 16
Buy for 10 tokens
Здесь будет идти речь практически только о не признанных официальным московским патриархатом иконах (хотя и многие «признанные» святые и иконы ничуть не лучше, вспомнить хотя бы Николая II или столь активно насаждаемый в столичной православной среде культ Матроны Московской). Сразу…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments